Під час війни в Україні, що триває з 2022 року, суспільство зіткнулося з безпрецедентними викликами, які раніше вплинули на сімейні стосунки. Втрата стабільності, вимушене розлучення через мобілізацію та евакуацію, повітряні тривоги, економічні труднощі, посилення психологічного стресу – усі ці фактори створюють сприятливий аргумент для руйнування шлюбів. Одним із важливих психологічних аспектів цієї проблеми є рольові очікування у шлюбі, які в кризових умовах можуть змінюватися або ставати джерелом конфліктів (Головко, 2023).
Рольові очікування в подружніх стосунках формуються під впливом соціальних норм, виховання, традицій та особистих уявлень про функції чоловіка та дружини. У мирний час ці ролі є більш стабільними, однак у період війни та кризових ситуацій вони можуть знати трансформації. Наприклад, чоловіки, які традиційно виконували роль «захисника та добувача», у військовий час можуть бути змушені залишити сім’ю через мобілізацію або вимушений переїзд дружини з дітьми за кордон (Столярчук, Сичинська, 2022). Жінки, зі свого боку, часто беруть на себе більшу відповідальність за сім’ю, що може призвести до перевантаження, активізації та внутрішньосімейних конфліктів.
Зміни в сімейній динаміці, що відбулися в Україні в період з 2019 по 2024 рік, потребують всебічного аналізу. Ключовим аспектом є порівняння рівня розлучень у довоєнний час (2019–2021), під час пандемії COVID-19 (2020–2021) та після початку повномасштабної війни (2022–2024). Пандемія стала першим серйозним випробуванням для сімей, викликавши економічну нестабільність, зміни в способі життя та психологічний тиск. Проте війна принесла ще більші виклики, змусивши сім’ї розлучатися через зовнішні фактори, як-от евакуація, мобілізація та руйнування житла.
Статистичні дані підтверджують, що кількість розлучень в Україні значно зросла порівняно з довоєнним періодом. Якщо у 2019–2021 роках середньорічна кількість розлучень становила приблизно 48 000, то у 2022 році цей показник зріс до 65 000, у 2023 році – до 70 000, а у 2024 році – до 75 000. Водночас змінилися і тенденції укладення шлюбів. Війна посприяла як стрімкому зростанню кількості весіль серед військовослужбовців, так і збільшенню кількості повторних шлюбів після розлучення. Окремо варто зазначити, що війна активізувала нові способи знайомств та побудови стосунків, зокрема через онлайн-платформи й мобільні застосунки для знайомств.
Отже, мета цього дослідження полягає в комплексному аналізі психологічних аспектів сімейної динаміки в умовах кризових ситуацій, вивченні впливу рольових очікувань на стабільність шлюбних відносин, а також в оцінці статистичних змін у рівні розлучень та укладення шлюбів в Україні в період з 2019 по 2024 рік. Дослідження цих факторів сприятиме глибшому розумінню механізмів адаптації сімей до криз і дасть змогу розробити ефективні психологічні рекомендації для підтримки та зміцнення подружніх стосунків.
Аналіз досліджень. Сучасні дослідження в галузі психології сім’ї акцентують увагу на впливі зовнішніх факторів, як-от війна, та внутрішніх аспектів, зокрема рольових очікувань, на виникнення сімейних криз.
Військові конфлікти мають значний вплив на функціонування сімейних систем. Згідно з даними Інституту демографії та соціальних досліджень України (2023), війна викликає дестабілізацію сімейних стосунків через втрати, руйнування житла та вимушену міграцію. Ці обставини ускладнюють виконання основних функцій сім’ї, а саме виховання дітей та надання емоційної підтримки. Проте дослідження також вказують на те, що в умовах кризи сім’я може стати джерелом підтримки та солідарності, що сприяє адаптації до нових реалій (Столярчук, 2015).
Аспекти подружньої адаптації та стресостійкості у сім’ї досліджували українські науковці, які наголошують, що сім’ї, здатні до гнучкої перебудови рольових функцій та взаємної підтримки, мають вищі шанси зберегти стабільність стосунків (Коваленко, 2022). Важливість психологічної підтримки та соціальних інтервенцій у подоланні сімейних криз підкреслюють у своїх роботах Ю. Є. Альошина, Т. В. Буленко, С. В. Дворяк, С. В. Ковальова, Н. В. Самоукіна. Вони зазначають, що надання якісної психологічної допомоги сім’ям у кризових умовах сприяє зниженню рівня стресу та покращенню гармонії у шлюбі.
Мета дослідження – аналіз впливу воєнних подій в Україні на динаміку сімейних криз, зокрема зростання рівня розлучень у 2022–2024 роках. Досліджено психологічні аспекти сімейних відносин під час кризових ситуацій, як-от пандемія COVID-19 та війна, а також зміни в рольових очікуваннях у шлюбі. Особливу увагу приділено факторам, які можуть сприяти як збереженню, так і руйнуванню сімейних зв’язків. Аналізується проблема демографічних змін, викликаних війною, та їхній вплив на можливості формування стабільних стосунків, трансформацію сімейних цінностей і моделей шлюбної взаємодії в сучасному суспільстві, а також роль нових платформ для знайомств у створенні сучасних шлюбів.
Виклад основного матеріалу. Для більш повного висвітлення впливу війни на сім’ї в Україні потрібно проаналізувати саме поняття сімейної кризи.
Сімейна криза є етапом у розвитку родини, що відзначається загостренням внутрішніх суперечностей, які можуть призвести до дестабілізації або навіть розпаду сімейних зв’язків. Такі кризи можуть виникати внаслідок як зовнішніх чинників (економічних труднощів, соціальних змін), так і внутрішніх (змін у структурі родини, народження дітей, зміни ролей). Психологічні аспекти сімейних криз охоплюють емоційні реакції членів родини, зміни в комунікації та взаємодії, а також адаптаційні механізми, які родина використовує для подолання труднощів. В українському контексті, особливо в умовах сучасних соціально-економічних і політичних викликів, вивчення сімейних криз набуває особливої важливості (Костюк, 2023).
З огляду на актуальність проблематики доцільним є аналіз динаміки сімейних криз у контексті трьох ключових періодів соціальних трансформацій, які суттєво вплинули на інституцію шлюбу в Україні: до пандемії COVID-19, у період пандемії, а також під час повномасштабної війни. Такий порівняльний аналіз дає змогу простежити зміни в стабільності шлюбів, рівні розлучень і трансформації рольових очікувань у подружніх стосунках.
Перший період: три роки до пандемії (2017–2019) – період стабільного розвитку країни. У цей час кількість одружень була стабільно високою – близько 225 000–230 000 щороку. Цей період характеризувався соціальною стабільністю, яка сприяла створенню нових родин: одруження часто супроводжувалися урочистостями та великими святкуваннями, а традиційні цінності й гендерні ролі відігравали ключову роль у формуванні подружніх стосунків (Гнатюк, 2023).
Натомість розлучень фіксувалося близько 50 000 щороку. Найпоширеніші причини розірвання шлюбу – особистісні конфлікти, невідповідність характерів, фінансові труднощі, психологічна несумісність, зради. Проте розлучення не мали суттєвого впливу на загальну стабільність інституту шлюбу завдяки високій кількості нових одружень.
Другий період: пандемія COVID-19 (2020–2021) – ознаменувався глобальною невизначеністю й ізоляцією, що призвело до помітного скорочення кількості шлюбів. У 2020 році було зареєстровано лише 180 000 шлюбів – це суттєвий спад, зумовлений локдаунами й обмеженнями. У 2021 році ситуація частково стабілізувалася, і кількість шлюбів зросла до 200 000.
Основними причинами такого відновлення стало те, що багато пар відклали весілля через карантин та економічну нестабільність, а також відмовилися від масштабних святкувань на користь скромних церемоній. Водночас зросла популярність онлайн-знайомств, що теж вплинуло на динаміку створення нових сімей (Савченко, 2021).
Обмеження, пов’язані з пандемією, також позначилися на кількості розлучень: у 2020 році їх було 42 000 (зниження через обмежений доступ до судів), а у 2021 році – 50 000 (відновлення до попереднього рівня). Кількість розлучень зменшилася також через пандемійні обмеження, а також через зростання конфліктів у сім’ях, викликаних тривалим перебуванням партнерів вдома, і економічний стрес, який посилив напругу в подружніх стосунках. Багато пар не розлучалися офіційно, але фактично припиняли спільне проживання.
Третій період: початок війни в Україні (2022–2024) – період масштабної соціальної та економічної кризи. У 2022 році кількість одружень різко зменшилася до 150 000 – унаслідок початку повномасштабного вторгнення. У 2023 році цей показник зріс до 170 000, а в 2024-му – до 190 000, що свідчить про поступове відновлення.
В умовах надзвичайного психологічного тиску війни багато українців ухвалювали швидкі рішення про шлюб. Одруження часто відбувалися за спрощеною процедурою, зросла частка шлюбів із військовослужбовцями – пари вирішували узаконити стосунки перед мобілізацією або евакуацією (Борисенко, 2023).
Тривала розлука партнерів через мобілізацію та евакуацію спричиняла відчуження, а фінансова нестабільність посилювала конфлікти. З кожним роком війни причин для розлучень збільшувалось: різні життєві пріоритети та психологічний стрес ускладнювали збереження стосунків, війна посилила гендерну нерівність у подружніх обов’язках, що стало додатковим фактором конфліктів, проживання на відстані (у різних країнах), неможливість об’єднатися та мати спільний побут (Головко, 2023).
Розлучення становлять у 2022 році близько 65 000 тисяч, у 2023 році – 70 000 тисяч, на 2024 рік припав пік розлучень – близько 75 000 тисяч. Рівень одружень поступово знижувався у всіх трьох періодах через соціально-економічні кризи. Розлучення залишалися стабільними до пандемії, але різко зросли під час війни через стрес і зміни в ролях подружжя. Найбільш значущі зміни у шлюбно-розлучній динаміці відбулися під впливом війни, що викликала розлуку, фінансові труднощі й емоційну напругу.
Порівняльний аналіз одружень і розлучень в Україні за трьома періодами. Згідно з даними Міністерства юстиції України за період 2019–2024 років, спостерігаються суттєві зміни у демографічних процесах, пов’язаних зі шлюбами та розлученнями.
